Гендерна рівність уже давно стала трендом у багатьох сферах — від освіти і державної служби до високих технологій та науки. У цих галузях нерівності поступово стають видимими, а спроби їх подолати перетворюються на окремі політики та програми. Але видобувні галузі й далі залишаються серед тих, які традиційно вважають «чоловічими». Попри зміни на ринку праці та постійні розмови про інклюзивність, тут не відбулося навіть спроб серйозно переглянути усталену картину. Чи справді у видобувному секторі ситуація залишається незмінною — і що про це говорять дані? Відповідь дає звітність ІПВГ, де зібрано достатньо інформації, щоб оцінити реальний стан справ.

Стандарт ІПВГ прямо визначає, яку саме гендерну інформацію країни повинні розкривати:

• Вимога 1.4 наголошує на інклюзивності процесу ІПВГ: у консультаціях та роботі багатосторонньої групи з імплементації ІПВГ повинні бути представлені як жінки, так і чоловіки. Це забезпечує можливість враховувати різні перспективи при ухваленні рішень та формуванні політик у секторі.
• Вимога 6.3 зобов’язує розкривати дані про чисельність працівників у видобувних галузях у розрізі статі, де такі дані доступні. Цією ж вимогою компанії заохочуються публікувати інформацію про гендерний розрив в оплаті праці. Саме це робить можливим базовий аналіз того, як розподілені робочі місця між жінками та чоловіками.
• Вимога 6.4 стосується соціального впливу видобувної діяльності. Вона передбачає розкриття даних про соціальні ризики та наслідки, які впливають на громади та працівників. За методологією ІПВГ соціальні аспекти включають і гендерні зокрема, доступність робочих місць, умови праці або наслідки переміщення та реабілітації для різних груп населення.

В умовах України ці положення особливо важливі, оскільки після початку повномасштабної війни державна статистика призупинила регулярну публікацію багатьох соціально-економічних даних у розрізі статі. Тому сьогодні саме звітність ІПВГ є одним із небагатьох джерел, яке дозволяє не лише фіксувати загальну чисельність працівників у видобувних галузях, а й оцінювати гендерну структуру цієї зайнятості.

Дані, які компанії подають через Портал ІПВГ, показують одну дуже стійку тенденцію: в усі роки, з 2020 по 2024, частка жінок у видобувних галузях залишалася нижчою за 28%. У жодному звітному році цей показник не досягнув рекомендованих міжнародними стандартами 30%, які вважаються мінімальною ознакою гендерного балансу. Аналогічно стабільною залишається гендерна структура керівництва, де жінки складають лише від п’ятої до чверті управлінців.

Щодо оплати праці Стандарт заохочує компанії розкривати відповідні дані, однак такі дані наразі доступні лише завдяки тематичним дослідженням. Доступні дослідження свідчать, що загальний розрив у промисловості становить близько 25%. У видобувних галузях ця різниця значною мірою пояснюється концентрацією жінок у підрозділах із нижчим рівнем оплати. Це підтверджують і кадрові дані компаній: технічні та інженерні посади, які є більш оплачуваними, заповнені переважно чоловіками.

У межах ІПВГ також аналізуються результати тематичних досліджень про соціальні бар’єри. Жінки рідше беруть участь у програмах підвищення кваліфікації, що є базою для кар’єрного зростання. Частина з них зазначає, що доступ до технічних професій залишається обмеженим. Це узгоджується з кадровою статистикою та пояснює низьке представництво на управлінських рівнях.

Узагальнюючи доступну інформацію, можна побачити, що жінки у видобувних галузях стикаються з обмеженим доступом до технічних професій, нерівномірним представництвом у керівництві, нижчими можливостями професійного розвитку та нижчою оплатою через сегрегацію за видами робіт. Для чоловіків характерними є інші виклики — вища частота роботи у важких і небезпечних умовах, більший ризик травматизму, а також підвищене фізичне та психологічне навантаження. Ці відмінності важливо враховувати при плануванні політик, які стосуються працівників сектору, а гендерно дезагреговані дані — ключовий інструмент, який дозволяє будувати такі рішення на реальних тенденціях і достовірних показниках.

Цей матеріал розроблено в рамках проєкту «Комунікаційна підтримка впровадження ІПВГ в Україні». Проєкт реалізується командою ІПВГ у партнерстві з Міністерством енергетики та громадською організацією «Нова Енергія». Фінансування здійснюється Європейським Союзом через програму Road4EaP, яку впроваджує Ініціатива «Партнерство «Відкритий Уряд» (OGP).