Аналітичний матеріал за результатами онлайн-зустрічі 25 лютого 2026 року
1. Контекст зустрічі
25 лютого 2026 року відбулась онлайн-зустріч за участю представників Міністерства енергетики України, членів Багатосторонньої групи ІПВГ, Міжнародного секретаріату ІПВГ, донорів — зокрема GIZ та EGPS Світового банку, — а також представників бізнесу та громадянського суспільства. Основна мета зустрічі — обговорення наступних кроків імплементації ІПВГ в Україні у 2026 році: стану виконання коригувальних заходів за результатами Валідації, законодавчих змін та підготовки до нового звітного циклу.
Окремою темою стало нове партнерство в рамках проєкту SECO — “Enhancing Extractive Governance through Use of EITI Data in SECO Priority Countries” (2026–2029, бюджет CHF 1,6 млн), до якого включено Україну. В рамках проєкту передбачено підтримку у сфері розкриття інформації щодо ресурсо-забезпечених позик (resource-backed loans), систематичного розкриття даних видобувного сектору та цифровізації. Присутність цієї теми в порядку денному стала додатковим сигналом до того, що міжнародна спільнота зберігає зацікавленість у прозорості видобувного сектору України навіть в умовах активних бойових дій.
2. Інституційна ситуація: система працює з обмеженнями
Формально ІПВГ в Україні функціонує: зустрічі Багатостороннього органу (БГ ІПВГ) проводяться, звіти публікуються, портал ІПВГ працює. Проте за цим фасадом нормальності — надзвичайно вразлива інституційна конструкція, яка тримається на одному фахівці та донорській підтримці GIZ.
Фактично в Україні відсутній повноцінний Національний секретаріат ІПВГ. Замість структурованого органу з належним штатом та мандатом — один спеціаліст у складі експертної групи, на якого покладено весь обсяг координаційної та аналітичної роботи. Ця ситуація не є новою, але з огляду на зростаючі вимоги Стандарту ІПВГ 2023 вона набуває критичного характеру.
Водночас наразі відсутній призначений заступник міністра, відповідальний за ІПВГ. Реорганізаційні процеси у Міністерстві енергетики залишили невизначеною і структуру відповідальності за ініціативу. Деякі органи влади не мають постійних представників у БГ ІПВГ, що послаблює як якість обговорень, так і практичне виконання рішень.
Важливий нюанс: ІПВГ в Україні фактично залежить від однієї донорської програми — GIZ. Це не є сталою моделлю. Вхід SECO як нового донора відкриває певні перспективи, але не вирішує структурного питання: без власного секретаріату з повноцінним мандатом та фінансуванням ця залежність лише поглиблюватиметься.
ІПВГ продовжує функціонувати, але інституційна стійкість є критично вразливою. Будь-яка зміна персоналу, скорочення донорської підтримки чи політична переорієнтація нового керівництва міністерства може поставити під загрозу не лише окремі елементи, а саму операційну спроможність ініціативи.
3. Законодавчі зміни: шанс імплементувати Стандарт 2023
Одним із позитивних сигналів, що пролунали на зустрічі, є підготовлений пакет змін до Законожавства про ІПВГ. Документ передбачає суттєве розширення переліку обов’язкового розкриття: передбачені нові вимоги щодо парникових газів (ПГ), вуглецевого ціноутворення, антикорупційних політик компаній, гендерної звітності, соціальних проєктів, угод про розподіл продукції (УРП) та структури власності.
Проєкт змін узгоджується з ЦОВВ з квітня 2024 року. Технічна та правова підготовка фактично завершена. Залишається ключовий чинник: політична підтримка нового міністра. Без чіткого сигналу з боку керівництва міністерства законодавчий пакет може лишитись у черзі на розгляд ще надовго.
Законодавче вікно можливостей для реформ є обмеженим. Новий склад уряду та процеси реформування держуправління, з одного боку, можуть сприяти просуванню пакету, з іншого — створюють ризик того, що питання ІПВГ не буде включено до пріоритетів у контексті інших, більш “видимих” реформ. Міжнародна підтримка та тиск донорів можуть стати вирішальним чинником у цей момент.
4. Коригувальні заходи за результатами Валідації: між прогресом і невиконанням
Валідація є ключовим механізмом якісного контролю ІПВГ: кожні 3–5 років Міжнародний секретаріат оцінює, наскільки країна відповідає вимогам Стандарту. Для України результати останньої Валідації зафіксували низку коригувальних заходів, виконання яких — невирішена проблема 2026 року.
Вимога 7.2 – відкриті дані та машинозчитуваність
Вимога частково виконана: портал ІПВГ працює, певні масиви даних публікуються. Проте машинозчитуваність залишається проблемою: структура даних неоднорідна, формати не стандартизовані, що суттєво обмежує можливості аналітичного використання.
Вимога 2.4 – розкриття договорів та УРП
Вимога не виконана. Договори на надрокористування та угоди про розподіл продукції не публікуються у відкритому доступі. Це — одна з найбільш чутливих прогалин, оскільки саме договірна база є основою для оцінки обґрунтованості умов видобутку та розподілу доходів.
Вимога 2.5 – бенефіціарні власники та публічно значущі особи (ПЗО)
Вимога виконана частково. Реєстр бенефіціарних власників існує, але його повнота та надійність залишаються під питанням, особливо для компаній зі складними корпоративними структурами. Поріг бенефіціарного володіння все ще на рівні 25%, хоча всіт давно рухається до 10%.
Вимога 3.2 – обсяги та вартість видобутку
Вимога виконана частково. Дані про видобуток публікуються, але їх повнота та порівнянність між різними джерелами залишає бажати кращого. Відсутність єдиних методологічних стандартів ускладнює верифікацію.
Вимога 6.1 – соціальні платежі
Вимога не виконана. Звітність компаній щодо соціальних виплат та відповідних зобов’язань перед громадами відсутня або неповна. В умовах, коли видобувні компанії активно апелюють до своєї ролі у підтримці регіонів, ця прогалина є не лише технічною, а й репутаційною.
Слід підкреслити: умови воєнного стану дійсно ускладнюють доступ до деяких категорій даних, особливо у зонах проведення бойових операцій. Але війна не може бути універсальним аргументом для зупинки реформ або відмови від прозорості в тих сегментах, де доступ до інформації залишається можливим. Диференційований підхід — визначення, що саме є неможливим через об’єктивні безпекові обмеження, а що — просто незручним або небажаним — є ключовим принципом для оцінки прогресу.
5. Портал ІПВГ і систематичне розкриття: перехід, який ще попереду
На зустрічі обговорювався перехід до нового формату звітування та електронного обміну даними. Це технологічно правильний напрям: систематичне розкриття означає, що дані публікуються безпосередньо з адміністративних систем державних органів та компаній, а не збираються окремо для потреб ІПВГ-звіту. Такий підхід зменшує адміністративне навантаження та підвищує актуальність інформації.
Водночас реалії порталу ІПВГ свідчать про серйозні проблеми з якістю, структурованістю та узгодженістю масивів даних. Різні джерела надають дані у різних форматах, з різною деталізацією та різними методологічними підходами. Без стандартизації та цифровізації ці проблеми лише накопичуватимуться.
Систематичне розкриття — це не лише технічне завдання. Це інструмент зниження корупційних ризиків: коли дані про видобуток, доходи та платежі надходять з первинних адміністративних реєстрів і публікуються автоматично, поле для маніпуляцій суттєво звужується. Саме тому перехід до систематичного розкриття є стратегічним пріоритетом, а не лише технічним апгрейдом.
У цьому контексті особливо актуальним виглядає включення України у сферу підтримки SECO щодо цифровізації та використання даних ІПВГ. Проєктний документ SECO передбачає розробку аналітичних інструментів і підтримку систематичного розкриття — це може стати реальним внеском у розбудову цифрової архітектури порталу.
6. Ризик: війна як аргумент для згортання підзвітності
Цей розділ є найбільш чутливим — і водночас найбільш необхідним. Досвід інших країн, що перебували у стані збройних конфліктів або постконфліктного відновлення, засвідчує стійку закономірність: саме в кризові моменти зростає спокуса відкласти питання підзвітності на потім, подаючи їх як “розкіш мирного часу”.
В Україні цей ризик є цілком конкретним. Пріоритет швидкого відновлення енергетичної інфраструктури — абсолютно обґрунтований з точки зору безпеки та гуманітарних потреб — може супроводжуватись прийняттям рішень щодо видобутку, ліцензування та контрактів у режимі “швидкого коридору”, поза звичайними механізмами контролю.
Ресурсний сектор традиційно є сферою підвищеного корупційного ризику. В умовах воєнного стану — зі скороченим парламентським контролем, обмеженими можливостями громадянського суспільства та прискореними адміністративними процедурами — ці ризики зростають. При цьому ставки надзвичайно високі: видобувний сектор України, включаючи нафту, газ і критичні мінерали, є стратегічним ресурсом і для відбудови, і для зовнішніх партнерів.
ІПВГ є саме тим інструментом, який здатен запобігти зловживанням у цій сфері. Вимога публічного розкриття договорів, структури власності, доходів і соціальних зобов’язань — це не бюрократичне навантаження на компанії, а системний запобіжник непрозорих рішень. Особливо в контексті ресурсо-забезпечених позик (resource-backed loans), де непрозорі умови кредитування можуть закладати системні ризики для державних фінансів на роки вперед.
Позиція, яку учасники зустрічі та ІПВГ мають чітко формулювати, полягає у наступному: підзвітність у видобувному секторі — це не суперечність воєнним пріоритетам, а їх органічна складова. Країна, яка прагне залучити партнерів для відбудови та повоєнного розвитку, не може дозволити собі репутаційних та інституційних ризиків, пов’язаних із непрозорим управлінням ресурсами.
7. Підтримка Міжнародного секретаріату: партнерство, а не нагляд
Важливий меседж зустрічі: Міжнародний секретаріат ІПВГ розглядає свою роль щодо України як активне партнерство, а не формальний нагляд за дотриманням вимог. Це суттєво — особливо з огляду на те, що деякі коригувальні заходи залишаються невиконаними, а системні обмеження є об’єктивними.
Конкретні напрями підтримки секретаріату включають: допомогу у виконанні коригувальних заходів, підтримку переходу до ризик-орієнтованого звітування, сприяння розвитку порталу та підготовку технічного завдання на звіт ІПВГ за 2025 рік. Також — залучення України до програми SECO у частині ресурсо-забезпечених позик та систематичного розкриття даних.
Перехід до ризик-орієнтованого звітування є принципово важливим кроком: замість того, щоб намагатись охопити всі можливі показники з різною якістю, цей підхід дозволяє сфокусуватись на тих аспектах, де ризики та прогалини є найбільш критичними. Для України в умовах обмеженої спроможності це має особливе практичне значення.
Проєкт SECO 2026–2029 відкриває можливість для більш структурованої зовнішньої підтримки з чітко визначеними результатами. Зокрема, дослідження та підтримка розкриття інформації щодо ресурсо-забезпечених позик є критично важливими в контексті очікуваних механізмів фінансування повоєнної відбудови.
8. Висновки: три меседжі для 2026 року
Прозорість — це елемент національної безпеки
Управління видобувним сектором, включаючи прозорість договорів, доходів та структури власності, є безпосередньо пов’язаним з національною безпекою та здатністю України залучати міжнародних партнерів для відбудови. Непрозоре управління ресурсами в умовах кризи — це не “внутрішня справа”, а фактор, що впливає на довіру інвесторів, кредиторів і союзників.
ІПВГ — інструмент підтримки реформ, а не формальна вимога донорів
ІПВГ слід розглядати не як зовнішньо нав’язаний стандарт, а як практичний інструмент зниження корупційних ризиків у критично важливому для економіки секторі. Особливо в умовах відбудови — коли обсяги державних контрактів і міжнародних позик зростатимуть — наявність функціональної системи підзвітності є аргументом на користь України, а не тягарем для неї.
2026 рік стане визначальним для збереження інституційної спроможності ІПВГ
Вікно можливостей є — і воно обмежене. Нова команда у Міністерстві енергетики, підготовлений законодавчий пакет, підтримка Міжнародного секретаріату та вхід SECO як нового донора — це сукупність факторів, яка рідко складається одночасно. Якщо 2026 рік не стане роком прийняття рішень щодо структури Національного секретаріату, призначення відповідального заступника міністра та просування законодавчих змін, наступного вікна може не бути — або воно відкриється в значно складніших умовах.
Прозорість видобувного сектору України — це не питання репутації перед донорами. Це питання того, як буде керовано стратегічними ресурсами країни в один із найбільш критичних моментів її сучасної історії.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Комунікаційна підтримка впровадження ІПВГ в Україні». Проєкт реалізується командою ІПВГ у партнерстві з Міністерством енергетики та громадською організацією «Нова Енергія». Фінансування здійснюється Європейським Союзом через програму Road4EaP, яку впроваджує Ініціатива «Партнерство «Відкритий Уряд» (OGP).